ПРОФЕСІЙНІ ТА ОСВІТНІ СТАНДАРТИ ПЕДАГОГІВ: СВІТОВИЙ ДОСВІД
Ухвалений у 2014 р. закон України «Про освіту» передбачає створення нових стандартів вищої освіти, які суттєво відрізнятимуться від попередніх державних і галузевих стандартів. Зокрема, вони не будуть містити переліки навчальних дисциплін, а вимоги до компетентностей і обов’язкових результатів навчання суттєво скорочуються. Замість звичних «знань та вмінь» з дисциплін ці вимоги будуть містити інтегровані формулювання, що стосуватимуться не тільки спеціальності чи освітньої програми, але і загальних якостей випускника чи фахівця. На сьогодні проекти більшості стандартів для освітнього рівня «бакалавр» вже пройшли громадське обговорення і можна сподіватися, що найближчим часом будуть затверджені. Однією з галузей знань, для яких підготовка стандартів вищої освіти відбувається з істотним запізненням, є галузь 01 – Освіта/педагогіка. Така затримка, насамперед, пов’язана із необхідністю врахування у стандартах вимог, що висуватимуть до педагогів Концепція Нової української школи та новий закон України «Про освіту».
Світова практика свідчить, що вимоги до змісту вищої освіти можуть варіюватися у дуже широких межах – від вільного вибору здобувачами всіх чи майже всіх навчальних дисциплін до жорсткої регламентації як набору дисциплін, так і їх змісту. Найбільш вільним є вибір змісту освіти у програмах LiberalArts, де вимоги переважно стосуються рівня компетентностей та результатів навчання. Значну їх частину складають загальні компетентності випускників (softskills). Натомість при підготовці фахівців з регульованих професій регламентація змісту освіти є набагато жорсткішою і в багатьох випадках задається професійними стандартами, які розробляють роботодавці та/або фахівці, що працюють у відповідній сфері.
Типовим прикладом регульованої професії у багатьох країнах є професія шкільного вчителя. Це зумовлено особливими обов’язками сучасних держав стосовно гарантій забезпечення якісної середньої освіти, особливостями роботи з дітьми, обмеженими можливостями вибору вчителів і закладів освіти для значної частини учнів та батьків.
Специфікою реформування освіти в Україні є те, що ми сьогодні змушені розробляти професійні та освітні стандарти одночасно. А разом з ними розробляти і концепції реформування освіти взагалі та педагогічної освіти зокрема, і нове законодавство, що регулюватиме освіту. За загальною методологією це мало б відбуватися у певній послідовності та передбачати проведення експериментів, реалізацію пілотних проектів, моделювання та інші види попередніх досліджень. На жаль, часу на це Україна сьогодні не має. Освітні реформи треба було починати років на 20 – 25 раніше. Сьогоднішні проблеми значною мірою пов’язані саме із затримкою початку реформ, збереженням багатьох елементів та механізмів управління, успадкованих від радянської системи, які вже давно непрацездатні. Важливим фактором є некритичне продовження після 1991 р. реалізації радянської реформи освіти, яка була ініційована К. Черненко у 1983 р. Вона була реакцією на проблеми, що виникли на той час і значною мірою збереглися чи навіть посилилися сьогодні. Але ця реформа була розрахована на умови «розвиненого соціалізму» і вже під час «перебудови» у другій половині 1980-х років почала все більше віддалятися від життя і стимулювати перехід до «паралельного світу», значною мірою ізольованого як від розвитку освіту у світі, так і від потреб українського суспільства та економіки.
Через це одним з основних методів проектування освітніх реформ в Україні стає вивчення і використання досвіду інших країн. Можливо, такий підхід не забезпечує досягнення оптимальних результатів. Але він принаймні уберігає від грубих прорахунків та помилок. Важливим є і те, що інтеграція до світового і європейського освітнього просторів потребує адаптації нашого освітнього законодавства до загальних принципів та практик, що використовують найбільш успішні країни цих просторів.
До них, зокрема, належать наявність певних стандартів освіти і професійної діяльності педагогів, ключові складові цих стандартів, їх використання для сертифікації чи інших видів оцінювання кваліфікації вчителів. Такі стандарти можуть суттєво розрізнятися за формою, вони можуть бути обов’язковими чи рекомендаційними, їх можуть створювати і затверджувати урядові чи неурядові установи. Але вивчення наявних стандартів свідчить, що є і багато спільного у формі та змісті вимог. Тому важливим є їх вивчення для адекватного відображення цих спільних вимог в українських професійних стандартах і стандартах вищої освіти.
Коментарі
Дописати коментар