ТЕМА: Стратегія збалансованого регіонального розвитку Вінницької області на період до 2020 року

І.  Аналіз  та  основні  тенденції  соціально-економічного  розвої області

1.1. Населення та демографія, ринок праці

Чисельність наявного населення області станом на 1 січня 2014 року становила 1618,3 тис. осіб, що на 32,3 тис. осіб менше, ніж у 2009 році  (1650,6 тис осіб).

У міських поселеннях проживало 815,3 тис. осіб або 50,4% від загальної чисельності населення області, в сільській місцевості – 803,0 тис. осіб або 49,6% (у 2009 році міське населення складало 814,2 тис. осіб або 49,3%, сільське – 836,4 тис. осіб або 50,7%).

Протягом багатьох років область була однією із шести областей України, де питома вага сільського населення переважала міську, з 2012 року спостерігається збільшення міського населення та перевага його над сільським. Це відбулось як за рахунок урбанізації населення ,так і за рахунок збільшення кількості народжених та зменшення кількості померлих у містах.

Основним фактором зменшення чисельності населення у 2013 році,як і в попередні роки, було його природнескорочення. У 2013 році народилось 17,4 тис. дітей, померло 25,5 тис. осіб, в результаті чого було зареєстровано природне скорочення 8,0 тис. осіб. Позитивним є той факт, що обсяг природного скорочення зменшується, у порівнянні з 2009 роком він скоротився на 9,1 відсотка. Коефіцієнт природного скорочення становив –5,0 осіб на 1000 наявного населення що на 0,3 в.п. менше ніж у 2009 році (– 5,3 проміле).

Рівень народжуваності склав 10,7 народжених на 1000 наявного населення, що на 0,2 в.п. менше, ніж у 2009 році  (10,9 проміле). Рівень смертності  становив 15,7 на 1000 наявного населення , що на 0,5 в.п. менше ніж у 2009 році (16,2 проміле).Одним із критеріїв, розроблених Всесвітньою організацією охорони здоров‘я для оцінки стану здоров‘я і добробуту нації є смертність немовлят. Природна вразливість дитячого організму зумовлює найвищий рівень смертності саме найменших дітей у віці до 1 року. За останні п‘ять років це найнижчий показник – 8,0 в.п. на 1000 живонароджених, що на 0,3 в.п. менше, ніж у 2009 році (8,3 проміле).

У 2013 році в області зареєстровано 10,6 тис. шлюбів, що на 0,7 тис. менше, ніж у 2009 році (11,3 тис.). Коефіцієнт шлюбності зменшився з 6,8 шлюбів на 1000 наявного населення у 2009 році до 6,5 – у 2013 році, що відповідає середньому по Україні.

1.2. Освіта та наука

1.2.1. Освіта

Станом на 1 січня 2015 року функціонує 779 дошкільних навчальних закладів, в яких навчально-виховний процес забезпечують 5350 педагогічних працівників.

Упродовж 5-ти останніх років (2010-2014 роки) поновили роботу 137 ДНЗ, з них 110 закладів, які були ліквідовані в попередні роки. Кількість дітей охоплених дошкільною освітою зросла з 44 до 56 тисяч. Рівень охоплення дітей від 1 року до 6 становить 62%, а дітей 5-ти річного віку – 100%

З 2010 року рівень охоплення різними формами дошкільної освіти зріс на 16,3%.

У 2014-2015 навчальному році в області функціонує 888 ЗНЗ,з них 724 (815%) школи у сільській місцевості, в яких навчається 152,5 тис. учнів.

У системі загальної середньої освіти внаслідок демографічної кризи попередніх років за 5 останніх років відбулося скорочення учнівського контингенту на 16,69 тис. учнів. Це стало причиною закриття 103 шкіл переважно з числа малокомплектних. Чисельність педагогічних працівників зменшилася на 1687 чол. і у 2014/2015 навчальному році становить 17823 чол.

В області продовжується удосконалення мережі загальноосвітніх шкіл шляхом формування освітніх округів, організації підвезення учнів та вчителів.

У розвитку матеріально-технічної бази навчальних закладів головна увага була приділена створенню сучасних санітарно-гігієнічних умов, ремонту харчоблоків, енергозберігаючим заходам, виведенню котелень з підвальних приміщень.

 За останні п‘ять років у області з усіх джерел фінансування використано 320,0 млн.грн., з них 200,0 млн. грн. – бюджетних та 120,0 млн. грн. – позабюджетних коштів.

Залишається значною частка позабюджетних коштів, у тому числі спонсорських, батьківських.

З 2009 по 2014 роки збудовано та реконструйовано 6 шкіл на 2748 учнівських місць та 7 дошкільних навчальних закладів на 877 місць. Фінансова допомога з Державного бюджету протягом 5 років становила майже 90 млн. грн., залучення коштів інвестора – 28 млн. грн.

Збережено та забезпечено розвиток позашкільної освіти. В області функціонує 62 позашкільних навчальних заклади по галузі ―освіта в т.ч. дитячо-юнацькі спортивні школи, роботою яких охоплено 66,6 тис. дітей шкільного віку, що складає 43,6 % загальної кількості дітей. Зростання рівня охоплення дітей позашкільною освітою за три останні роки склав 18,8%.

Збільшено кількість позашкільних навчальних закладів на 1 (м. Вінниця,

Школа успіху).Збільшено кількість гуртків на 705 (2676 - проти 1971 гуртка у 2009 році).

У професіно-технічній освіті області функціонує 35 професійно-технічних навчальних закладів, із них: вищих професійних училищ – 11, центрів професійно-технічної освіти – 6, ліцеїв – 10, училищ – 3, навчальних центрів при установах покарань – 4.

У 2015 році здійснюється підготовка за 107 робітничими професіями, з яких 70% є складними та інтегрованими 15,6 тис. учнів.Чисельність інженерно-педагогічних працівників, які здійснюють підготовку кваліфікованих робітничих кадрів, залишається в основному сталою за останні 5 років і становить у цьому році 2086 чол.

За останні 5 років відбулося скорочення контингенту учнів на 3 тис., що є наслідком негативних демографічних процесів попередніх років.

Підготовка робітників здійснюється із врахуванням потреб ринку праці.

Розширено підготовку кваліфікованих робітників м‘ясопереробної, молочної, хлібопекарської галузі, збережено підготовку робітничих професій металообробного профілю, цукроваріння, відкрито нові сучасні професії: майстер ресторанного обслуговування, офісний адміністратор, оператор з обробки інформації та програмного забезпечення.

Рівень працевлаштування у 2014 році становив 89 %.

Розширюється співпраця з роботодавцями, зокрема європейськими компаніями у підготовці робітників будівельних та залізничних спеціальностей.

Мережа вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації, в основному, залишалася стабільною: 28 - ВНЗ-І-ІІ рівнів акредитації., 17 - ВНЗ ІІІ-ІУ рівнів акредитації.

З листопада 2014 році на території м. Вінниці продовжив роботу тимчасово переведений  Донецький  національний  університет. Зросла  кількість  філій  вищих навчальних закладів ІІІ- ІV рівнів акредитації

Через вплив кризових демографічних процесів попередніх років впродовж 2009-2014 років спостерігалась стійка тенденція до зменшення числа студентів у всіх ВНЗ. Так у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації кількість студентів зменшилася на 2 тис. чол., у ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитаціїна 8,9 тис. чол. При цьому кількість студентів, які навчалися за державним замовленням залишалася відносностабільною, а у відносному  показнику мала тенденцію до зростання. Зменшилася кількість викладачів ВНЗ на 400 чол.

Кількість підготовлених спеціалістів за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Молодший спеціаліст» впродовж останніх років залишалася стабільною – 6,9 тис.чол., однак за рівнем «бакалавр» зменшилася на 2,5 тис. чол., «спеціаліст» - 2,3 тис. чол., «магістр» - 0,5 тис. чол.

Залишається високим науковий потенціал вищих навчальних закладів області. Кількість докторів наук становить 246 чол., що на 43 більше ніж у 2010 році. Кількість кандидатів наук зросла на 209 чоловік і становить 1617 чол.

1.2.2. Наука

В області розміщена значна частина науково-дослідної інфраструктури.

Кількість організацій, які мають аспірантуру протягом 2009-2013 років залишалась незмінною (5од.), при цьому відбулось зростання кількості аспірантів з 470 осіб у 2009 році до 565 осіб у 2013 році (на 20,2 %). У 2013 році 4 організації мали докторантуру, кількість докторантів становила 16 осіб.

Система наукових організацій та підприємств області зазнала суттєвих змін в останні роки в процесі економічних перетворень. Кількість організацій та підприємств, які виконують наукові та науково-технічні роботи становила 17 одиниць у 2013році. Значну частку у загальному обсязі наукових установ області становлять наукові організації, які працюють у галузі природничих наук.

За зазначений період загальний обсяг наукових та науково-технічних робіт, виконаних власними силами наукових організацій області, складав 42,3 млн. грн. у 2009році та 34,6 млн. грн. у 2013 році у фактичних цінах відповідних років. За період 2009–2013 років в області зросла кількість інноваційно-активних промислових підприємств із 39 одиниць у 2009 році до 55 одиниць у 2013 році.

Загальний обсяг інноваційних витрат у промисловості області складав 337,0 млн. грн. – у 2009 році та 694,9 млн. грн. – у 2013 році у фактичних цінах відповідних років.

1.3. Результати SWOT-аналізу Вінницької області

Внутрішні фактори

Сильні сторони (S):

1. Географічне розташування, транзитний потенціал

2. Розвинуте транспортне сполучення та інфраструктура залізничного, автомобільного, авіаційного та трубопровідного транспорту

3. Наявність значних розвіданих запасів мінерально-сировинних ресурсів

4. Потужний сільськогосподарський комплекс та експортний потенціал аграрної продукції (високий рівень кооперації сільського господарства з переробними підприємствами;розвинена інфраструктура для зберігання рослинницької продукції (елеваторне господарство, плодоовочеві сховища), потужний бурякоцукровий комплекс;високий потенціал імпортозаміщення,

самозабезпечення регіонального ринку власним виробництвом)

5. Наявність конкурентоспроможних підприємств машинобудування, переробної, харчової, енергогенеруючої, будівельної, хімічної промисловості та військово-промислового комплексу

6. Наявність родючих сільськогосподарських угідь, відсутність потужних об'єктів-забруднювачів довкілля та зон екологічного лиха

7. Швидкі темпи переорієнтації зовнішніх інтеграційних зв‘язків економіки області з Росії та СНД на країни ЄС та на інші нові ринки

8. Наявність диверсифікованої ресурсної бази для  розвитку енергетики(виробництво біодизеля, етанолу, використання відновних джерел

енергії (пелети, солома, гідро- та сонячна енергетика) та енергозберігаючих технологій)

9. Позитивний досвід залучення міжнародної

технічної допомоги у регіон (наявність успішного досвіду залучення додаткових коштів на соціально-економічний розвиток територіальних громад в рамках міжнародної технічної допомоги (ЄС/ПРООН, Despro, УФСІ, Програми ЄС: Транскордонне співробітництво, Східне Партнерство та ін.)

10. Значний потенціал для розвитку туристично-рекреаційної сфери

11. Створені Центри надання адміністративних послуг в кожному місті обласного значення та районному центрі

12. Наявність висококваліфікованих кадрів

13. Наявність розвиненої освітньої мережі ВНЗ та науково-технічної бази для перепідготовки робочої сили відповідно до потреб економіки регіону

14. Активність регіональної влади в поєднанні із взаємодією між владою та представниками інших суб‘єктів регіонального розвитку (бізнес, наукова еліта, інститути громадянського суспільства) у формуванні стратегічних планів, програм розвитку регіону та у сфері законотворення

15. Достатність інформаційних ресурсів щодо діяльності органів місцевої влади

Слабкі сторони (W):

1. Небезпека загострення ситуації на території Придністровсько-Молдовської ділянки державного кордону

2. Корупція, що спричиняє неефективне та непрозоре використання бюджетних коштів

3. Недостатній рівень прямих іноземних інвестицій

4. Значна ступінь фізичного та морального зносу основних фондів підприємств при недостатніх об‘ємах інвестицій в їх оновлення та модернізацію (технічна та моральна зношеність комунальної інфраструктури, недостатні потужності очисних споруд  каналізації та низький рівень каналізування населених пунктів;застаріла матеріально-технічна база підприємств)

5. Низька енергоефективність економіки

6. Недостатній рівень поглибленої переробки сільськогосподарської продукції,домінування сировинної складової у структурі експорту продукції підприємств області

7. Значне орієнтування експорту на Російську Федерацію

8. Низький рівень привабливості проживання в сільській місцевості для молоді через недостатній розвиток, а подекуди депресивний стан сільської місцевості

9. Найбільша в Україні кількість територіальних громад, частина яких є дотаційними;

10. Недостатня динаміка росту малого та середнього бізнесу

11. Реєстрація і сплата податків потужними підприємствами-експортерами за межами області

12. Несформована регіональна інноваційна політика, відсутність інфраструктури підтримки інноваційного бізнесу (інноваційні центри з експертними, навчальними та інформаційними функціями, венчурні фонди)

13.Низький рівень заробітної плати в порівнянні із середньоукраїнським (значний рівень відтоку активних і кваліфікованих працівниківза межі регіону; висока питома вага зайнятих в неофіційному секторі економіки )

14. Невідповідність професійно-освітнього рівня робочої сили потребам регіонального ринку, відсутність якісного розвитку профтехосвіти

15. Відсутність стратегії поводження з твердими побутовими та промисловими відходами

16. Низькій відсоток територій та об'єктів природно-заповідного фонду, загроза втрати ландшафтного та біологічного різноманіття

17. Недостатня кількість та якість природних ресурсів(низька лісистість області, деградація ґрунтів та недостатність якісних водних ресурсів)

18. Невідповідність туристичної інфраструктури світовим стандартам

19. Слабко розвинуті інститути громадянського суспільства, та системи інформатизації територіальних громад області

SWOT- МАТРИЦЯ

Виклики (Має бути захід на кожен виклик)

1.4 Порівняльні переваги, виклики і ризики Вінницької області

Порівняльні переваги

(визначені в результаті аналізу сильних сторін і можливостей)

 Вінниччина має значний потенціал для розвитку туристично-рекреаційної сфери, зручне географічне розташування, розвинуте транспортне сполучення, інфраструктуру залізничного, автомобільного, авіаційного та трубопровідного транспорту, це дасть можливість зацікавити зовнішніх інвесторів, покращити стан доріг, розвинути транскордонні економічні відносин та створити міжнародні транспортні коридори на території області.

 Сильними сторонами області є наявність значних запасів мінерально-

сировинних ресурсів, родючих сільськогосподарських угідь, відсутність потужних об‘єктів-забруднювачів довкілля та зон екологічного лиха. Ці сильністорони є порівняльною перевагою, оскільки дають можливість впровадити систему державної підтримки сільськогосподарських підприємств, в тому числі дрібних сільгосптоваровиробників, з використанням нових технологій, добрив та техніки, впровадити державну програму виробництва екологічно чистих продуктів харчування, та розвинути сферу переробки вторинної сировини, туристично-рекреаційної галузі. Також є підґрунтям для реалізації загальнодержавних та  міжнародних природоохоронних програм та заходів".

 Наявність конкурентоспроможних підприємств машинобудування, переробної, харчової, енергогенеруючої, будівельної, хімічної промисловості та військово-промислового комплексу дають сприятливі можливості для дій автономних торгівельних преференцій при поставках продукції до країн-членів ЄС, створення інфраструктури розвитку підприємництва (технопарки, бізнес центри, інкубатори і т.п, , розвиток наукомістких галузей, у тому числі ІТ-технологій та наближення рівнів стандартів України до стандартів ЄС.

 Можливість дерегуляції та розвитку підприємництва, спрощення процедури отримання дозволів, ліцензій надають активну підтримку та сприяють роботі малого та середнього бізнесу. Створення інфраструктури розвитку підприємництва (технопарки, бізнес-центри, інкубатори і т.п.). Сильними сторонами, які підтримують такі можливості, є створені Центри надання адміністративних послуг в кожному місті обласного значення та районному центрі, а також наявність висококваліфікованих кадрів та розвиненої освітньої мережі ВНЗ та науково-технічної бази для перепідготовки робочої сили відповідно до потреб економіки регіону.

 Вінниччина має потужний сільськогосподарський комплекс та експортний потенціал аграрної продукції. Високий рівень кооперації сільського господарства з переробними підприємствами, розвинену інфраструктуру для зберігання рослинницької продукції (елеваторне господарство, плодоовочеві сховища), потужний бурякоцукровий комплекс та високий потенціал імпортозаміщення, самозабезпечення регіонального ринку власним виробництвом. Ці сильні сторони є порівняльною перевагою, оскільки дають можливість впровадження системи державної підтримки сільськогосподарських підприємств, в тому числі дрібних сільгосптоваровиробників. Використання нових технологій, добрив та техніки, зростання внутрішнього попиту на окремі види продукції, впровадження державних програм виробництва екологічно чистих продуктів харчування; розвиток підприємств з переробки сільськогосподарської продукції, виробництва харчових продуктів, створення потужної мережі збутових організацій, оптової торгівлі для дрібних та середніх товаровиробників та розвитку обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів.

 Вінницька область має позитивний досвід залучення інвесторів та додаткових коштів на соціально-економічний розвиток територіальних громад в рамках міжнародної технічної допомоги (ЄС/ПРООН, Despro,УФСІ, Програми ЄС: Транскордонне співробітництво, Східне Партнерство та ін.). Ці сильні сторони є порівняльною перевагою, оскільки можуть бути підтримані такими можливостями, як: зацікавленість зовнішніх інвесторів регіоном та допомога міжнародних організацій з економічного і соціального розвитку (дешеві кредити, гранти та міжнародна технічна допомога).

 Можливість подальшого розвиток альтернативної енергетики, впровадження енергозберігаючих технологій на підприємствах житлово-комунального господарства та надання державної допомоги для диверсифікації надлишкових потужностей цукрової та спиртової галузей. Сильними сторонами, які підтримують такі можливості, є наявність диверсифікованої ресурсної бази для розвитку енергетики (виробництво біодизеля, етанолу, використання відновних джерел енергії (пелети, солома, гідро- та сонячна енергетика) та енергозберігаючих технологій).

Виклики

(визначені в результаті аналізу слабких сторін і можливостей)

 Допомога міжнародних організацій з економічного і соціального розвитку (дешеві кредити, гранти та міжнародна технічна допомога), пошук і залучення зацікавлених зовнішніх інвесторів регіоном. Ці можливості сприятимуть зменшенню таких слабких сторін, як недостатній рівень прямих іноземних інвестицій, низький рівень заробітної плати в порівнянні із середньо українським, значний рівень відтоку активних і кваліфікованих працівників за межі регіону, технічна та моральна зношеність комунальної інфраструктури, недостатня потужність очисних споруд каналізації та низький рівень каналізування населених пунктів, застаріла матеріально-технічна база підприємства, низька енергоефективність економіки, недостатній рівень поглибленої переробки сільськогосподарської продукції та значний рівень відтоку активних і кваліфікованих працівників за межі регіону.

Низький рівень привабливості проживання в сільській місцевості для молоді через недостатній розвиток, а подекуди депресивний стан сільської місцевості може бути зменшений завдяки прийняттю Державної програми розвитку туризму до 2020 року, покращенню стану доріг, впорядкуванні земельних відносин на селі, розвитку підприємств з переробки сільськогосподарської продукції, виробництва харчових продуктів, розвитку обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів, залучення області до проектів та заходів на загальнодержавному рівні, а також децентралізації та реформи місцевого самоврядування.

 Слабкою стороною Вінниччини є недостатня динаміка росту малого та середнього бізнесу.

Вирішити або, принаймні, послабити зазначену проблему, дозволить ціла низка позитивних можливостей, як активна підтримка та сприяння роботі малого та середнього бізнесу, створення інфраструктури розвитку підприємництва (технопарки, бізнес-центри, інкубатори і т.п.), створення міжнародних транспортних коридорів на території області, розвиток транскордонних економічних відносин, наближення рівнів стандартів України до стандартів ЄС, розвиток наукомістких галузей, у тому числі ІТ-технологій, створення потужної мережі збутових організацій, оптової торгівлі для дрібних та середніх товаровиробників, ефективність державної регіональної політики, сприяти дії автономних торгівельних преференцій при поставках продукції до країн-членів ЄС.

 Можливість впровадження в Україні програм ключових реформ дасть змогу в Вінницькій області зменшити вплив корупції, що спричиняє неефективне та непрозоре використання бюджетних коштів, реєстрацію і сплату податків потужними підприємствами-експортерами за межами області, розвинути інститути громадянського суспільства, та системи інформатизації територіальних громад області.

Ризики

(визначені в результаті аналізу слабких сторін і загроз)

 Дестабілізація політичного, економічного та соціального середовища в країні поглиблює вплив таких слабких сторін Вінниччини, як низький рівень заробітної плати, небезпеку загострення ситуації на території Придністровсько-Молдовської ділянки державного кордону, корупцію, що спричиняє неефективне та непрозоре використання бюджетних коштів та недостатній рівень прямих іноземних інвестицій.

 Недосконале законодавство України поглиблює вплив таких слабких сторін Вінниччини, як: корупція, що спричиняє неефективне та непрозоре використання бюджетних коштів, збільшення кількості територіальних громад, частина яких є дотаційними, несформована регіональна інноваційна політика, відсутність інфраструктури підтримки інноваційного бізнесу (інноваційні центри з експертними, навчальними та інформаційними функціями, венчурні фонди), недостатню динаміку росту малого та середнього бізнесу та слабкий розвиток інститутів громадянського суспільства і системи інформатизації територіальних громад області.

ІІ. Ключові проблеми розвитку області

На основі проведеного SWOT-аналізу можна визначити ключові проблеми розвитку Вінницької області, які перешкоджають гармонійному розвитку регіону, а саме:

–загроза повномасштабного військового вторгнення з боку Російської Федерації;

–значна залежність економіки області від зовнішніх  інтеграційних зв‘язків підприємств – експортерів  та ринків збуту в Росії та країнах СНД;

–недостатній рівень поглибленої переробки сільськогосподарської продукції;

–несформованість інноваційної політики та внаслідок цього відсутність інноваційної інфраструктури, невикористання науково-технічного та виробничого потенціалу, наявного в регіоні;

–відсутність комплексної програми щодо працевлаштування та життєдіяльності великої кількості переселенців з місць тимчасово окупованої території АР Крим та районів ведення антитерористичної операції;

–обмеженість власних інвестиційних ресурсів підприємств для модернізації виробництва;

–висока питома вага зайнятих в неофіційному секторі економіки;

–низька енергоефективність економіки та високий ступінь зношеності основних фондів;

–значний рівень відтоку активних і кваліфікованих працівників за межі регіону в пошуках більш високих заробітних плата недостатніми пропозиціями робочих місць у сільській місцевості;

–нераціональне використання земельних, водних ресурсів;

–недостатній рівень використання вторинних ресурсів;

–низький рівень врахування пріоритетів захисту довкілля та екологічної

безпеки у програмах та стратегіях розвитку усіх рівнів;

–низький рівень професіоналізму представників інститутів громадянського суспільства (ІГС)

III. Пріоритетні напрями розвитку економіки області ("точки росту")

"Точкою зростання" для регіону є такий вид діяльності або сектор економіки або конкретний проект, розвиток якого забезпечує розвиток соціально-економічної системи регіону в цілому. Необхідно розглядати різні типи або "простори" зростання: зростання сировинного потенціалу; технологічне зростання; соціальний розвиток і зростання людського потенціалу, розвиток виробничого потенціалу, розвиток соціальної і виробничої інфраструктури, збільшення капіталізації регіональних активів. Однак, в кінцевому рахунку, різні типи зростання є умовою або передумовою подальшого зростання ВРП в регіоні і даний показник є одним з основних критеріїв ефективності або показником результативності активізації точок зростання в регіоні.

Зростання може здійснюватися на основі різних факторів або конкурентних переваг: на основі вдосконалення технології (зростання технологічного потенціалу), шляхом підвищення ресурсного потенціалу, на основі підвищення ефективності управління та інформаційного забезпечення, за рахунок підвищення якості людського потенціалу, транспортної інфраструктури тощо. Таким чином, "точки росту" характеризуються: своєю "галузевою" приналежністю до певного виду діяльності, аспектом потенціалу, на основі якого здійснюється ріст і, нарешті, способом, яким

здійснюється розвиток точки зростання.

Основними точками зростання економіки Вінниччини повинні стати:

-  Сільське господарство.

-  Формування та розвиток галузі глибокої переробки  агропродукції.

-  Переробна промисловість.

-  Реалізація інноваційних проектів у галузі енергозбереження.

-  Інформаційно-комунікаційні технології та освіта.

-  Виробництво продукції оборонного призначення.

-  Розвиток медичної галузі.

-  Туристична галузь та міжнародне співробітництво.

Сталий розвиток  цих галузей, в тому числі за рахунок ефективної зовнішньо-економічної діяльності діючих підприємств, залучення інвестицій для створення нових високотехнологічних та екологічно безпечних виробництв і розвиток навколо них мережі підприємств малого та середнього бізнесу, розширення співпраці з міжнародними організаціями дозволить забезпечити високі темпи економічного росту Вінниччини.

IV. Стратегічні цілі (напрями), заходи та очікувані результати

Стратегічне бачення

Вінницький регіон – розвинений промислово-аграрний, науково-виробничий, культурно-освітній центр України та Поділля, де налагоджені партнерські стосунки між владою, громадськістю і бізнесом та створені умови для самореалізації жителів області шляхом використання потенціалу громадянського суспільства, інноваційного розвитку економіки і створення позитивного інвестиційного клімату. Регіон потребує приділення більшої уваги для захисту та охорони довкілля, як складової національної безпеки.

Метою Стратегії  збалансованого регіонального розвитку Вінницької області на період до 2020 року є підвищення якості життя та добробуту населення на основі реалізації обґрунтованих структурних реформ, зростання  конкурентоспроможності економіки області, впровадження інноваційно-інвестиційної моделі сталого розвитку на сучасній технологічній основі, комплексного економічного і соціального розвитку міст, районів, селищ і сіл області, розвитку громадянського суспільства, підтримання стабільного та задовільного стану навколишнього природного середовища. 

Основні завдання:

  Територіальна цілісність.

  Стимулювання інвестиційної активності.

  Розвиток малого і середнього, переважно інноваційного бізнесу.

  Підвищення конкурентоспроможності регіону шляхом створення інноваційної інфраструктури, реалізації науково-технічного потенціалу області та розвит-ку інноваційного бізнесу.

 Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва.

 Забезпечення поглибленої переробки сільськогосподарської сировини.

 Зменшення безробіття та створення нових робочих місць.

 Покращення добробуту та рівня життя населення.

 Збільшення експортного потенціалу.

Енергетична безпека Вінницької області (підвищення енергоефективності та впровадження альтернативних джерел енергії).

 Захист навколишнього природного середовища.

 Збереження науково-технічного потенціалу Вінниччини.

 Розвиток соціально-побутової та культурної інфраструктури області.

З урахуванням стратегічного бачення, мети Стратегії та пріоритетних напрямів розвитку Вінницької області сформовано стратегічні цілі на період до 2020 року та очікувані результати від їх досягнення.

Стратегічна ціль 5:

РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ, КУЛЬТУРНОЇ ТА ТУРИСТИЧНОЇ СФЕРИ ОБЛАСТІ

(в назві освіта відсутня)

Операційна ціль 5.1. Підвищення якості освіти

Індикатори:

– показники рівня освіти населення;

– сформовано 100% освітніх округів;

– кількість учнів та студентів, які займаються науково-дослідницькою роботою;

– доступність закладів освіти в сільській місцевості;

– кваліфікаційний рівень педагогів;

– кількість студентів вищих навчальних закладів області (в т.ч. іноземців);

– кількість працевлаштованих випускників.

Очікувані результати

– удосконалення освітньої галузі регіону, покращення умов навчання та виховання;

– залучення дітей до занять фізичною культурою і спортом, популяризація здорового способу життя;

– забезпечення можливості організації здорового дозвілля;

– створення сприятливих умов для розвитку людського і соціального капіталу, орієнтованого на задоволення потреб особистості, суспільства і держави;

– підвищення інноваційності виробництв через розвиток наукового потенціалу області, розвиток комерціалізації науки, створення промислових та наукових парків на умовах державної підтримки;

– організація єдиного інформаційного простору для науково-дослідних робіт;

– забезпечення рівного доступу до якісної освіти.

Заходи:

– створення умов для інтеграції системи ВНЗ у європейський освітній простір;

– збільшення кількості дошкільних навчальних закладів в густонаселених пунктах;

– покращення якості освітянських послуг шляхом будівництва (реконструкції) загальноосвітніх закладів;

– залучення міжнародної технічної допомоги для розвитку освітньої сфери;

– проведення тестування школярів області за методикою Інституту обдарованої дитини АПН України з метою виявлення талановитих дітей та подальшого розвитку їх здібностей;

– сприяння впровадженню проектно-групових методів навчання студентів у ВНЗ на базі новостворених складових інноваційної екосистеми;

– облаштування навчальних закладів для безперешкодного доступу осіб з обмеженими фізичними можливостями; (повтор)

– впровадження іменних стипендій для творчо обдарованих дітей та молоді;

– патріотичне виховання та підвищення рівня свідомості молоді;

– стимулювання волонтерства, як етапу до майбутньої зайнятості;

– впровадження інклюзивного навчання в загальноосвітніх, професійних та вищих навчальних закладах для дітей з обмеженими фізичними можливостями; ; (повтор)

– формування ефективної мережі навчальних закладів, розвиток системи шкільних округів;

– зміцнення матеріально-технічної бази навчальних закладів;

– покращення роботи позашкільного виховання, через шкільну мережу, заклади виховної роботи та громадські організації;; (повтор)

– впровадження новітніх  нформаційних технологій у навчально-виховний процес;

– удосконалення системи підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних кадрів;

– розвиток позашкільної освіти; ; (повтор)

– сприяння розвитку науково-дослідної роботи у вищих навчальних закладах та адаптації її до потреб економіки та соціальної сфери регіону;

– посилення співпраці між ринком освітніх послуг та ринком праці шляхом здійснення підготовки спеціалістів відповідно до потреб області;

– проведення у закладах дошкільної, загальноосвітньої, професійно-технічної та вищої освіти регулярних фізкультурно-оздоровчих та спортивно-масових заходів;

– покращення роботи дитячо-юнацьких спортивних шкіл шляхом здійснення поступової модернізації їх матеріально-технічної бази, облаштування її необхідним обладнанням та інвентарем;

– будівництво сучасних комплексних спортивних майданчиків, майданчиків з тренажерним обладнанням, велосипедних доріжок; – залучити не менше 13-13,5% дітей шкільного віку до занять у спортивних секціях дитячо-юнацьких спортивних шкіл  усіх територій (містах і районах).

Стратегічна ціль 6:

РОЗВИТОК МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ.

БЮДЖЕТНА ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ТА МІЖБЮДЖЕТНІ ВІДНОСИНИ

Операційна  ціль

6.1.Забезпечення  розвитку  інфраструктури  територіальних громад області

Індикатори:

– обсяг позабюджетних коштів, залучених на реалізацію проектів місцевого та регіонального розвитку;

– кількість покращених функціонуючих об‘єктів соціальної інфраструктури;

–  кількість домогосподарств з налагодженим водопостачанням та водовідведенням;

–  кількість відремонтованих та побудованих доріг.

Очікувані результати:

– покращення стану об‘єктів соціальної інфраструктури;

– доступні послуги з тепло - і водопостачання для всіх споживачів;

– надання населенню належної якості житлово-комунальних послуг;

– зменшення частки ветхих та аварійних теплових мереж.

Заходи:

– будівництво об‘єктів соціально-культурного та житлово-комунального

призначення;

– розвиток інфраструктури послуг на селі;

– забезпечення доступності до об‘єктів житлового та громадського призначення для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення;

– створення у процесі формування вулично-шляхової, пішохідної та веловізкової мережі умов для зручного і безпечного переміщення людей з обмеженими фізичними можливостями;

– підтримка розроблення містобудівної документації для населених пунктів (зонінг, детальні плани територій) та приміської зони;

– технічне переоснащення та капітальний ремонт багатоквартирних житлових будинків; – підвищення якості питної води, заміна водоочисних споруд, що застаріли, на новітні системи водоочисних споруд;

– будівництво, реконструкція, модернізація та капітальний ремонт систем централізованого водопостачання та водовідведення, теплозабезпечення;

– забезпечення належного санітарно стану та благоустрою територій населених пунктів області;

–  оснащення засобами обліку споживання тепла і води житлового фонду за рахунок субвенцій з державного бюджету;

–  будівництво, реконструкція, ремонт та експлуатаційне утримання автомобільних доріг.

Операційна ціль 6.2.

Розвитоксамодостатніх та фінансово-незалежних те-

риторіальних громад

Індикатори:

– кількість реалізованих спільних проектів органів місцевого самовряду-

вання;

– зростання фінансових ресурсів, що формуються в територіальних громадах.

Очікувані результати:

– підвищення якості життя населення;

– зниження впливу центру на прийняття рішень, направленість на вирішення конкретних проблем на місці, що підвищить ефективність регіонального управління.

Заходи:

– стимулювання співробітництва та добровільного об‘єднання територіальних громад, зокрема шляхом об‘єднання  їх ресурсів, розроблення планів розвитку міст та прилеглих до них населених пунктів і реалізації спільних проектів;

– досягнення оптимального розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади шляхом передачі функцій виконавчої влади від місцевих адміністрацій виконавчим органам рад відповідного рівня;

– створення належних матеріальних, фінансових та організаційних умов

для зміцнення економічної бази розвитку територіальних громад;

– забезпечення доступності та якості публічних послуг;

– забезпечення збалансованості місцевих бюджетів області;

– забезпечення 100% фінансування програм соціально-економічного розвитку територіальних громад;

– забезпечення постійного зростання доходної частини місцевих бюджетів рік до року;

– стимулювання зайнятості населення в сільській місцевості поза сферою сільськогосподарського виробництва, включаючи розвиток аграрного бізнесу, сільського туризму, народних ремесел і промислів, підприємств сфери послуг тощо;

– створення умов для соціального розвитку села, підвищення якості життя сільських мешканців, мотивації до соціальної відповідальності агробізнесу;

– підписання угод з сільськогосподарськими підприємствами щодо спільної підтримки територіальних громад;

– використання механізму державно-приватного партнерства для розвитку територіальних громад;

– підвищення ефективності діяльності місцевих держадміністрацій, удосконалення взаємовідносин між місцевими держадміністраціями та фізи-чними і юридичними особами шляхом упровадження системи електронного урядування;

– створення належних матеріальних, фінансових та організаційних умов

для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування власних і делегованих повноважень;

– здійснення бюджетної та податкової децентралізації, закріплення за кожною ланкою самоврядування стабільної дохідної бази для реалізації їх

функцій та стимулювання податкоспроможності громад.

Операційна  ціль  6.3.

Розвиток  міжмуніципального  співробітництва

(ММС) як інноваційного інструменту в реалізації державної регіональної політики.

Індикатори:

– показники підвищення якості життя населення.

Очікувані результати:

– підвищення ефективності менеджменту за рахунок обміну досвідом та

поширення успішної практики;

– розвиток нової політичної культури, заснованої на співробітництві.

Заходи:

– збільшення обізнаності у сфері особливостей та механізму ММС серед

населення та органів місцевого самоврядування;

– державна фінансова та інформаційна підтримка ММС;

– деталізація та законодавче оформлення ММС як перспективного виду

співробітництва територіальних органів управління, включення питання ММС до різних державних програм;

– розробка порядку міжбюджетних розрахунків та механізму функціону-вання ММС.

Операційна ціль 6.4.

Розвиток громадянського суспільства

Індикатори:

– кількість органів самоорганізації населення;

– кількість проектів регіонального розвитку, реалізованих спільно органами влади та громадськістю.

Очікувані результати: 

– вплив громадянського суспільства на якість прийняття та виконання рішень суб‘єктами владних повноважень області;

– збільшені можливості реалізації інститутів громадського суспільства своїх статутних цілей;

– налагоджено дієву комунікацію між інститутами громадського суспільства, владними інституціями, бізнесом та громадськістю щодо ініціювання, розробки та реалізації спільних проектів (програм);

– підвищення рівня професійності працівників та експертів  інститутів громадянського суспільства області;

– обізнаність представників органів місцевого самоврядування і органів виконавчої влади в діяльності та потенціалі інститутів громадського суспільства;

– розгорнуті програми співпраці органів місцевого самоврядування органів виконавчої влади з інститутами громадського суспільства;

– підвищений рівень участі громадян в суспільному житті територіальних громад області;

– високий рівень участі громадян у вирішенні місцевих проблем;

– відкрите обговорення суспільних проблем, що раніше замовчувались (насилля в сім‘ї, поширення ВІЛ/СНІД, прояви дискримінації в приватному

житті тощо).

Заходи: 

– створення механізмів фінансової підтримки  діяльності  інститутів громадянського суспільства;

– залучення інститутів громадянського суспільства до виконання спільних проектів (програм, заходів) з органами місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади;

– розробка та затвердження програм розвитку громадянського суспільства на різних рівнях місцевого самоврядування;

– підтримка спільних медійних проектів інститутів громадянського суспільства і засобів масової інформації;

– підтримка проведення громадських обговорень місцевих проблем, що

стосуються кількох територіальних громад та ініціюються інститутами громадянського суспільства;

– підтримка освітніх програм та програм з обміну досвідом в рамках міжнародного (в т.ч. транскордонного) співробітництва інститутів громадянського суспільства;

– поширення кращих практик залучення громадськості до процесів прийняття рішень;

– реалізація навчальних програм для представників та експертів інститутів громадянського суспільства;

– розробка та реалізація навчальних програм для представників органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади щодо питань взаємодії з інститутами громадського суспільства, громадськими радами та

громадськістю.

VII. Механізми реалізації Стратегії

7.1. Організаційне забезпечення реалізації Стратегії

Реалізація  Стратегії  здійснюватиметься на основі відповідного щорічного плану заходів, який буде складовою частиною програм економічного та соціального розвитку області на поточний рік.

Основними інструментами реалізації Стратегії є:

  Державний фонд регіонального розвитку

  Угода щодо регіонального розвитку

Укладення Угоди щодо регіонального розвитку дасть змогу узгоджувати

пріоритети розвитку області з державними пріоритетами, концентрувати державні та місцеві ресурси для їх виконання.

За результатами переваг регіону та відповідно до визначених структурних проблем, які негативно впливають на конкурентоспроможність і потенціал зростання області. Угода щодо регіонального розвитку визначатиме спільні заходи органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування у реалізації Державноїстратегії та Стратегії збалансованого регіонального розвитку Вінницької областіна період до 2020 року. Угода укладатиметься між Кабінетом Міністрів України та обласною радою.

  Державні цільові програми

Забезпечення реалізації окремих пріоритетних напрямків Стратегії можливе за рахунок розробки  та реалізації державних цільових програм розвитку  окремих територій та сфер економічної діяльності, які будуть спрямовані на цільове розв‘язання системних проблем.

Розроблятимуться концепції державних цільових програм у напрямках підвищення ефективності та конкурентоспроможності економіки області.

  Галузеві цільові програми

Програми, які направлені на вирішення комплексу проблем в конкретно визначених галузях. Обласних програм підвищення ресурсоефективності та чистого виробництва. Фінансування  програм здійснюється комплексним шляхом за рахунок державного, обласного та місцевих бюджетів або інших джерел фінансування (кредити банків, міжнародні гранти, кошти населення, інвестиції та інше).

 Кошти на принципах здійснення державно-приватного партнерства,

міжнародної технічної допомоги, міжнародних фінансових організацій

 Кошти інвесторів, власні кошти підприємств

 Стратегії розвитку міст і районів, регіональні середньострокові та

щорічні програми економічного і соціального розвитку

З метою узгодження довгострокових пріоритетів розвитку області із стратегічними напрямками розвитку міст і районів місцевими органами виконавчої влади будуть розроблятись стратегії розвитку відповідних територій на період до 2020 року з подальшим їх затвердженням на сесіях міських, районних рад та здійснен-ням заходів з їх реалізації.

Головні завдання Стратегії будуть основою для розробки середньострокових та щорічних програм економічного і соціального розвитку територій.

У рамках виконання середньострокових та щорічних програм економічного і соціального розвитку територій будуть реалізовуватись інвестиційні проекти, що спрямовані на забезпечення динамічного соціально-економічного розвитку області та її міст і районів.

Програми передбачатимуть комплекс заходів, спрямованих на усунення диспропорцій та стимулювання розвитку окремих територій області. Для фінансування заходів зазначених програм залучатимуться кошти  державного і місцевих бюджетів та інших джерел.

7.2. Фінансове та науково-методичне забезпечення реалізації Стратегії

1.Об’єкти  соціальної  інфраструктури  (освіта, охорона здоров‘я, культура, інші галузі)

Проекти соціальної спрямованості плануються до реалізації із залученням коштів як державного, так і місцевого бюджету.

7. Потреба в інвестиціях по Вінницькій області складає більше 6,6 млрд. грн

Пріоритетними завданнями науково-методичного забезпечення реалізації

Стратегії є:

-  надання методичної  і консультативної допомоги місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування у підготовці стратегійрозвитку міст і районів на період до 2020 року, щорічного плану заходів з їх реалізації, моніторингу результатів їх виконання;

-  поліпшення системи інформаційного забезпечення (супроводження) розвитку області та її територій;

-  проведення наукових досліджень у визначених напрямках на договірній основі.

VIІI. Моніторинг і оцінка реалізації Стратегії

Результати реалізації Стратегії визначаються шляхом проведення моніторингу виконання Угоди щодо регіонального розвитку, плану заходів з реалізації Стратегії, програм економічного  і соціального розвитку та  інших  заходів місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Основними завданнями моніторингу реалізації Стратегії є збір, узагальнення, періодичний аналіз показників соціально-економічного розвитку області та міст і районів та визначення ефективності реалізації Стратегії.

Моніторинг і оцінка реалізації Стратегії здійснюється за участі громадських організацій області.

Моніторинг проводиться на підставі даних територіальних органів міністерств і відомств України (органів статистики, податкових органів тощо), структурних підрозділів облдержадміністрації. Обласна державна адміністрація щороку аналізує хід реалізації Стратегії  та подає відповідну інформацію обласній Раді.

Річний звіт складається з переліку ключових показників за кожною ціллю, кожним пріоритетом або заходом; містить інформацію про досягнення кожного об‘єктивного пріоритету або виконання заходу; оцінку можливостей досягнення поставлених цілей.

Звіт про реалізацію Стратегії заслуховується на сесії обласної Ради, висвітлюється у засобах масової інформації.

Для всіх можливих форм організації процесу моніторингу головним є проведення ретельного відслідковування виконання завдань та реалізації проектів, коригування та актуалізація Стратегії за необхідності з огляду на зміну ситуації, оскільки одні проекти будуть завершені, а деякі замінено іншими.