ПРОПОЗИЦІЇ ДО РЕДАКЦІЇ СТАТТІ ПРО ПРАВО НА ОСВІТУ ПРОЕКТУ НОВОЇ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

У суспільстві нині активно обговорюються конституційні зміни в частині децентралізації, які затвердила Конституційна комісія. Проте в контексті розроблення нової редакції Закону України «Про  освіту» надзвичайно актуальності набуває розуміння сутності й обсягу права на освіту. Конституційна комісія також анонсує внесення змін в Ст.53 чинної Конституції України «Право на освіту».  Проте наразі суспільний  діалог за участі представників громадянського суспільства щодо процедури формування та змісту відповідних змін відсутній. Про це, зокрема, засвідчила наша участь у роботі Міжвузівського науково-методологічного семінару з освітнього права і освітньої політики «Конституційні гарантії права на освіту» (22.06.2015, м. Київ). 

Відтак, ґрунтуючись на аналізі текстів конституцій деяких провідних країн світу, враховуючи, що нова редакція Конституції повинна ввібрати в себе як основні положення редакції Ст.53 чинної Конституції України, так і сучасні вимоги до забезпечення прав громадян на освіту країни, що прямує шляхом демократизації та європейського вибору, пропонуємо підходи для укладання проекту нової статті «Право на освіту» та наводимо сукупність різних аспектів реалізації освітніх прав громадян. 

·        Пропонуємо знайти можливість визначити в Конституції освіту (як мінімум середню освіту) як «загальносуспільну потребу» (і можливо «державний пріоритет»), на яку, насамперед, закладаються ресурси саме в Державному бюджеті /Ст.95 чинної Конституції України/.

Надалі розподіл ресурсів інших бюджетів, залучених органами управління інвестицій, створення умов для інвестування через різні нормативно-правові акти також відбувається, в першу чергу, для «загальносуспільних потреб».

Таке визначення можна зробити на початку статті. Адже, перш ніж говорити про право на освіту, потрібно розуміти, а що таке освіта, на яку громадяни мають право.

Отже пропонуємо: «Освіта є загальносуспільною потребою і одним з основних державних пріоритетів»(на прикладі Конституції Нідерландів (ст.23): «Уряд (керівництво країни) повинен приділяти постійну увагу освіті» - початок статті, яка описує реалізацію права на освіту!) 

• Пропонуємо: «Батьки та законні представники дітей мають переважне право на навчання та виховання дітей перед усіма іншими особами. Батьки та законні представники дітей відповідальні за здобуття середньої освіти дітьми. (на прикладі Конституції Німеччини (ст.6)) 

• Пропонуємо зберегти гарантію чинної Конституції України в дещо іншій редакції:

«Громадянам всіх корінних народів України, громадянам, які належать до національних  меншин,  відповідно до закону гарантується  право на вивчення рідної мови та культури чи навчання рідною мовою або в рідному культурному середовищі». (на прикладах Конституції Польщі (ст.35), Конституції Швейцарії (ст.18, 41))

/Поряд з цим сподіваємося на збереження редакції Ст.10 та Ст.11 чинної Конституції України/ 

• Пропонуємо:

«Держава заохочує створення різноманітних закладів освіти всіх форм власності (на прикладі Конституції КНР (ст.19), запровадження різних форм здобуття освіти» (на прикладі Конституції Грузії (ст.35)).

АБО:

«Гарантується право на створення недержавних закладів освіти, запровадження різних форм здобуття освіти» (на прикладі Конституції Німеччини (ст.7)).

АБО:

«Держава забезпечує різноманіття та свободу вибору в освіті. Держава створює умови для діяльності (?існування) та розвитку всіх видів освіти, закладів освіти всіх форм власності, різних форм здобуття освіти, зокрема сімейної освіти».

Така редакція передбачає обов’язок держави не тільки щодо існування безоплатної, але й створення умов для існування та розвитку освіти на платній основі, і можливість її вибору з боку здобувачів або їх батьків.

Ключове поняття «розвиток» різних видів освіти, який забезпечує держава, і який як обов’язок передбачений в чинній Конституції України, повинен знайти своє місце і в редакції нової Конституції. 

Можливо ще й додати: «Держава створює умови для інвестування в освіту ? з боку всіх громадян та інституцій». (Або: всім громадянам гарантується право на; або: всі громадяни мають право на інвестування в освіту).

/Потрібно пам’ятати, що інвестор – не благодійник, він повинен мати відповідні права на власні умови інвестування!/ 

• Пропонуємо продублювати (для «непонятливых чиновников») норму Ст.116 чинної Конституції України щодо «забезпечення державою рівних умов розвитку всіх форм власності» в освіті.   

• Пропонуємо (для «непонятливых чиновников») використати редакцію Ст.95 чинної Конституції України:«Бюджетна  система  України  будується  на  засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами» та принцип субсидіарності, визначений у Бюджетному кодексі України, для формулювання головних принципів розподілу бюджетних коштів для надання освітніх послуг, а саме: 

«Для надання гарантованих освітніх послуг кошти Державного та місцевих бюджетів розподіляються на принципах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами з максимальним наближенням цих коштів до їх безпосереднього споживача».

Або:

«Для надання гарантованих освітніх послуг кошти Державного та місцевих бюджетів розподіляються на основних принципах бюджетної системи України: справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами, а також принципі субсидіарності – максимальному наближенні бюджетних коштів до їх безпосереднього споживача».

 /Через ці принципи та принципи автономії закладів освіти, провідну роль громадськості в управлінні освітою, демократичний характер управління розкривається принцип субсидіарності – один з основоположних принципів побудови Європейського Союзу та деяких провідних країн Європи та світу, що полягає в максимальному наближенні влади (у том числі фінансового забезпечення її повноважень) безпосередньо до громадян, тобто, управлінські завдання вирішуються на максимально низькому і віддаленому від центру рівні, на якому ці рішення можливі та ефективні; держава виявляє ініціативу тільки в тих питаннях, де можливостей громадян і організацій недостатньо/

• Пропонуємо:

«Громадянам гарантується право на всі види освіти з урахуванням їхніх світоглядних і релігійних переконань. (на прикладі Конституції Нідерландів (ст.23)) Громадянам гарантується право на релігійну освіту. (на прикладі Конституції Швейцарії (ст.15)) Релігійні організації мають право на діяльність з релігійної освіти. Релігійні організації мають право на освітню діяльність в усіх видах освіти відповідно до законів. (на прикладах Конституції Німеччини (ст.7), Конституції Сінгапура (ст.15))

Батьки або законні представники дітей мають право на освіту дітей відповідно до власних світоглядних і релігійних переконань. (на прикладах Конституції Німеччини (ст.7), Конституції Польщі (ст.48, 53), Конституції Сінгапура (ст.15))

Держава забезпечує свободу створювати заклади освіти, а батьків або законних представників дітей обирати такі заклади, які виконують мінімальні вимоги до освіти з боку держави відповідно до закону, але поряд з цим забезпечують виховання дітей відповідно до світоглядних і релігійних переконань їхніх батьків або законних представників». (відповідно до Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Україною, враховуючи положення Ст.9 чинної Конституції України). 

Отже, пропонуємо узагальнити наведені вище положення в такому викладі Статті Конституції України «Право на освіту»: 

• Освіта є загальносуспільною потребою і одним з основних державних пріоритетів, основою інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку особистості, суспільства і держави. 
• Кожен має право на освіту. Кожен має право на освітню діяльність, не заборонену законом.
• Повна середня освіта є обов’язковою. 
• Батьки та законні представники дітей мають переважне право на навчання та виховання дітей перед усіма іншими особами. Держава захищає переважне право сім'ї на освіту дітей.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за освіту і розвиток дитини.

Батьки та законні представники дітей відповідальні за здобуття середньої освіти дітьми.

Держава створює умови батькам і законним представникам дітей для виконання ними власних обов'язків у здобутті дітьми освіти. 

• Держава забезпечує різноманіття та свободу вибору в освіті. Держава гарантує право  на створення недержавних закладів освіти, запровадження різних форм здобуття освіти, створює умови для діяльності та розвитку всіх видів освіти, закладів освіти всіх форм власності, різних форм здобуття освіти, зокрема сімейної освіти. 
• Громадянам усіх корінних народів України, громадянам, які належать до національних  меншин,  відповідно до закону гарантується  право на вивчення рідної мови та культури чи навчання рідною мовою або в рідному культурному середовищі.
• Громадянам гарантується право на всі види освіти з урахуванням їхніх світоглядних і релігійних переконань. Громадянам гарантується право на релігійну освіту. Релігійні організації мають право на діяльність з релігійної освіти. Релігійні організації мають право на освітню діяльність в усіх видах освіти відповідно до законів.

Батьки або законні представники дітей мають право на освіту дітей відповідно до власних світоглядних і релігійних переконань. Держава забезпечує свободу створювати заклади освіти, а батьків або законних представників дітей обирати такі заклади, які виконують мінімальні вимоги до освіти з боку держави відповідно до закону, але поряд з цим забезпечують виховання дітей відповідно до світоглядних і релігійних переконань їхніх батьків або законних представників. 

• Держава забезпечує доступність безоплатної дошкільної, повної середньої та професійної освіти осіб до 18 років. Повна середня освіта може завершитися здобуттям першої професійної кваліфікації.

Доступ до безоплатної професійної освіти на базі середньої  здійснюється на конкурсних засадах.

Доступ до вищої освіти здійснюється на конкурсних засадах. Держава забезпечує доступність безоплатної вищої освіти в межах і розмірах, які відповідають потребам суспільства та економіки.

Держава забезпечує доступність додаткової освіти, що включає в себе позашкільну, післядипломну освіту та інші види освіти дорослих. 

• Держава забезпечує всім здобувачам освіти, педагогічним і науково-педагогічним працівникам гарантії соціального захисту, передбачених законами. 
• Обсяг усіх рівнів безоплатної для здобувачів обов’язкової середньої освіти забезпечується державою незалежно від місця (?) та форм здобуття освіти. Обсяг інших безоплатних для здобувачів освітніх послуг визначається законом.
• Для надання гарантованих освітніх послуг кошти Державного та місцевих бюджетів розподіляються на принципах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами з максимальним наближенням цих коштів до їх безпосереднього споживача.

Або:

«Для надання гарантованих освітніх послуг кошти Державного та місцевих бюджетів розподіляються на основних принципах бюджетної системи України: справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами, а також принципі субсидіарності – максимальному наближенні бюджетних коштів до їх безпосереднього споживача».

• Держава створює умови для інвестування в освіту з боку всіх громадян та інституцій. 
• Держава забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності в освіті. 

Усвідомлюючи власний брак досвіду укладання таких статтей, розуміючи, що деякі пропозиції можуть бути реалізовані і в інших статтях Конституції, а не лише в статті «Право на освіту», разом з тим переконані, що  викладене вище комплексно розкриває сутність реалізації права на освіту громадян демократичної держави і має в повному обсязі бути враховане в тексті Основного Закону держави.       

Паращенко Людмила, Голова ГО «Агенція розвитку освітньої політики» director@lecos.org

Барматова Ірина, керівник аналітичної служби Асоціації приватних закладів освіти barmatov@i.ua

Міжвузівський науково-методологічний семінар з освітнього права і освітньої політики «Конституційні гарантії права на освіту» (22.06.2015, м. Київ) 

Текст, запропонований для обговорення організаторами семінару:

Стаття Конституції України. Право на освіту. 

Кожен має право на освіту. Кожен має право на освітню діяльність, не заборонену законом.

Середня освіта є обов’язковою. Батьки дітей або особи, які їх замінюють, відповідальні за здобуття середньої освіти дітьми.

Держава забезпечує доступність безоплатної дошкільної, середньої та професійної освіти осіб до 18 років, що завершується здобуттям повної середньої освіти або здобуттям першої професії.

Доступ до безоплатної професійної освіти на базі середньої  здійснюється на конкурсних засадах.

Доступ до вищої освіти здійснюється на конкурсних засадах. Держава забезпечує доступність безоплатної вищої освіти в межах і розмірах, які відповідають потребам суспільства та економіки.

Держава забезпечує доступність додаткової освіти, що включає в себе позашкільну, післядипломну освіту та інші види освіти дорослих. 

Обсяг безоплатних для осіб освітніх послуг визначається законом. 

Автор: Людмила Паращенко, Ірина Барматова

джерело - http://education-ua.org/ua/articles/449-propozitsiji-do-redaktsiji-statti-pro-pravo-na-osvitu-proektu-novoji-konstitutsiji-ukrajini