Духовна наука григорія сковороди
Наші славні предки знали, що у світі є дві найпотужніші
сили – шабля і Дух. Але в двобою перемагає врешті-решт Дух. Дух української
нації проявився в Г.Сковороді (Скоро-Воді.) в той час, коли з її рук
підступно була вибита шабля.
Духовна наука Г.Сковороди дає українцю орієнтир, компас
шляху, - яким можна сягнути вершин досконалості в Природі, Суспільстві, в
Державі. Нині для Української нації духовна наука Г.Сковороди має стати основою
нашої морально-політичної єдності. Ця духовна наука підтверджена не тільки
досвідом його власного життя, не тільки досвідом життя його наступників
(Т.Шевченка, Л.Українки, І.Франка та інших), але й предковічним життєвим
досвідом Українського козацького народу, народу хліборобів-воїнів, як в
минулому так і нині сущим і складає основу, суть Української Віри.
1. Першою Заповіддю УКРАЇНЦЯ є „НЕПРИЙНЯТТЯ ЗВЕРХНОСТІ НАД СОБОЮ І В СОБІ”,
як в духовній так і в політичній, економічній, мілітарній площині. Поділ на
Пана і Раба в дурному розумінні тих слів неприйнятний для свідомого
українця-козака як особи та неприйнятний для нації в цілому. Г.Сковорода, як і
славні наші предки, розумів, що Пан стає Рабом Раба,
оскільки він стає залежним від результатів праці раба, творчої чи
підневільно-фізичної. Тому рабства і не було в історії нашого народу. Воно є
чужим його натурі, його ментальності. Думку, висловлену і зафіксовану на могилі
Г.Сковороди: „СВІТ ЛОВИВ МЕНЕ І НЕ
СПІЙМАВ”, треба розуміти як несприйняття зверхності над собою,
а також як і формулу духовного безсмерття. Ця думка значить теж саме як і
відповідь Сократа своєму ученикові на його запитання: „Де тебе поховати,
Сократ?”. Нащо Сократ відповів: „Поганий ти в мене учень, коли ти думаєш
Сократа поховати”.
2. Другою заповіддю УКРАЇНЦЯ згідно духовній
науці Г.Сковороди є: „ВІР У СЕБЕ”,
в свою духовну сутність, яка тільки і є правдивою людською сутністю. „Істинна людина і Бог є одне й теж”.
„Прагни перш
за все збагнути, що значить Віра. Немає нічого більш необхіднішого,
потрібнішого за неї. Але знай, що ніде її не знайдеш, якщо не видобудеш іскри
її всередині себе”. Віра в себе
передбачає і сувору вимогу не зраджувати себе під впливом несприятливих
обставин. „Я вірю, що самий тяжкий,
жорстокий і крутий шлях є легким, якщо сам Бог вказує дорогу і певно вказує
тому, хто до цього народився”.
3.Третьою заповіддю УКРАЇНЦЯ є: „ПІЗНАЙ СЕБЕ”, цебто пізнати свою
справжню духовну сутність, пізнати себе, свої здібності і устійнити відповідно
своїй природі власний спосіб життя. Звідси ідеальні стосунки між людьми будуть
ті, які йдуть від їх духовної сутності, а не від плоті. Самопізнання в духовній
науці Г.Сковороди, стаєУніверсальним засобом моральної перебудови світу. Пізнай
себе, не як людину взагалі, що є загально-людським ідеалам, а як окремо взяту
людину.
4. Четверта заповідь УКРАЇНЦЯ випливає з Теорії
„Природовідповідності” Г.Сковороди:„ЗНАЙ СВОЄ ДІЛО І РОБИ ЙОГО НА СВОЄМУ МІСЦІ”.
Хто народився бути хліборобом, має бути хліборобом, хто народився лікарем, має
бути лікарем, богослов – богословом, воїн має бути воїном і т.д., державець має
бути державцем.
„А теперь
осмотрись, куди торопишься? Куди заведе тебе твоя необузданість? Чому хватаєшся
за должность не відая чи будеш у ній щасливим? Спитай себе, рожденний ти для
неї? Чи харч цей на користь твоєму шлунку? Узнай себе. Не починай нічого без
цього царя в житті своєму. Все то для тебе худо, що не сродно з тобою, лихий
той харч хоть і царський він. Непроси дощу, проси врожаю. Буває і дощ шкодить,
Щастя твоє, мир твій і Бог твій всередині тебе є. Забрать від душі своєї
сродноє діяння значить лишити живності своєї. Сія смерть єсть люта. Знай, щадиш
тіло своє, але вбиваєш душу”.
5. П'ята заповідь УКРАЇНЦЯ: „БУДЬ ВДЯЧНИМ”. Г.Сковорода навчає
нас: „ Вдячність – ось вам
початок і кінець духовного народження...невдячна воля – ключ (ворота) пекельних
мук, вдячна ж воля всіх сладостей рай. Вдячність є твердь і здоров я серця, яке
все приймає собі ж на благо...Будьмо ж вдячними Богу, батькам, рідним,
доброчинцям...”
6. Шоста заповідь УКРАЇНЦЯ: „НІЧОГО НАДМІРУ”, „прагни мати необхідне необхідне, а не зайве”.
Г.Сковорода навчає нас бути задоволеним не як тварина, а як духовна людина, як
Сократ, який говорив, що живе не для того, щоб їсти і одягатись, а їсть і
одягається, щоб жити. „Не за потрібним, а зайвим
за море пливуть”.„Відмовишся від зайвого – збережеш необхідне”.
7. Сьома заповідь УКРАЇНЦЯ випливає з Теорії, „Нерівної
рівності” Г.Сковороди: „БУДЬ ЩАСЛИВИМ”!
„Бог подібно фонтану наповнює (щастям) різні сосуди по їх місткості. Над
фонтаном надпис „Нерівна рівність”... Менший сосуд має менше, але він рівний
большому, бо так само він повний. І що може бути дурнішим за рівну рівність,
яку дурні в цьому світі хочуть утвердити”.
В працях Г.Сковороди скристалізовані всі кращі риси
українського народу і з народної традиції походить його духовна наука, тому
справу відродження нашої Віри ми повинні починати з вивчення осмислення і
переосмислення як спадщини Г.Скороводи, так і всього його життя. І Він повинен
бути канонізованим в нашій Вірі як наш ПЕРШИЙ,
відомий нам з нашої понищеної історії, Пророк.
Помер Г.Сковорода так само як помирали його предки, як
помирають і зараз щирі українці, бо для них не було і нема почуття історії,
історичного відчаю прогреса, яке привнесено нам християнством, його прагненням
і чеканням кінця світу, його ідеєю первородного гріха. Наші предки не були
грішними нащадками Адама і Єви, вони не були роздвоєні двоєвірьям, розтроєні
минулим, сучасним, майбутнім, для них життя не мало ніякої мети окрім життя
миттєвості і Віра була життям, а життя – Вірою.
Богумил (Григорій Міняйло)
Джерело - Інформаційний бюлетень "Косацьке Слово" №13 (січень-лютий 1995 р.) Замовник - Петро Єремчук
Коментарі
Дописати коментар