Духовна наука григорія сковороди

Наші славні предки знали, що у світі є дві найпотужніші сили – шабля і Дух. Але в двобою перемагає врешті-решт Дух. Дух української нації проявився в Г.Сковороді (Скоро-Воді.) в той час, коли з її рук підступно була вибита шабля.

Духовна наука Г.Сковороди дає українцю орієнтир, компас шляху, - яким можна сягнути вершин досконалості в Природі, Суспільстві, в Державі. Нині для Української нації духовна наука Г.Сковороди має стати основою нашої морально-політичної єдності. Ця духовна наука підтверджена не тільки досвідом його власного життя, не тільки досвідом життя його наступників (Т.Шевченка, Л.Українки, І.Франка та інших), але й предковічним життєвим досвідом Українського козацького народу, народу хліборобів-воїнів, як в минулому так і нині сущим і складає основу, суть Української Віри.

             1. Першою Заповіддю УКРАЇНЦЯ є „НЕПРИЙНЯТТЯ ЗВЕРХНОСТІ НАД СОБОЮ І В СОБІ”, як в духовній так і в політичній, економічній, мілітарній площині. Поділ на Пана і Раба в дурному розумінні тих слів неприйнятний для свідомого українця-козака як особи та неприйнятний для нації в цілому. Г.Сковорода, як і славні наші предки, розумів, що Пан стає Рабом Раба, оскільки він стає залежним від результатів праці раба, творчої чи підневільно-фізичної. Тому рабства і не було в історії нашого народу. Воно є чужим його натурі, його ментальності. Думку, висловлену і зафіксовану на могилі Г.Сковороди: „СВІТ ЛОВИВ МЕНЕ І НЕ СПІЙМАВ”, треба розуміти як несприйняття зверхності над собою, а також як і формулу духовного безсмерття. Ця думка значить теж саме як і відповідь Сократа своєму ученикові на його запитання: „Де тебе поховати, Сократ?”. Нащо Сократ відповів: „Поганий ти в мене учень, коли ти думаєш Сократа поховати”.

   2. Другою заповіддю УКРАЇНЦЯ згідно духовній науці Г.Сковороди є: „ВІР У СЕБЕ”, в свою духовну сутність, яка тільки і є правдивою людською сутністю. „Істинна людина і Бог є одне й теж”.

„Прагни перш за все збагнути, що значить Віра. Немає нічого більш необхіднішого, потрібнішого за неї. Але знай, що ніде її не знайдеш, якщо не видобудеш іскри її всередині себе”. Віра в себе передбачає і сувору вимогу не зраджувати себе під впливом несприятливих обставин. „Я вірю, що самий тяжкий, жорстокий і крутий шлях є легким, якщо сам Бог вказує дорогу і певно вказує тому, хто до цього народився”.

3.Третьою заповіддю УКРАЇНЦЯ є: „ПІЗНАЙ СЕБЕ”, цебто пізнати свою справжню духовну сутність, пізнати себе, свої здібності і устійнити відповідно своїй природі власний спосіб життя. Звідси ідеальні стосунки між людьми будуть ті, які йдуть від їх духовної сутності, а не від плоті. Самопізнання в духовній науці Г.Сковороди, стаєУніверсальним засобом моральної перебудови світу. Пізнай себе, не як людину взагалі, що є загально-людським ідеалам, а як окремо взяту людину.

4. Четверта заповідь УКРАЇНЦЯ випливає з Теорії „Природовідповідності”  Г.Сковороди:„ЗНАЙ СВОЄ ДІЛО І РОБИ ЙОГО НА СВОЄМУ МІСЦІ”. Хто народився бути хліборобом, має бути хліборобом, хто народився лікарем, має бути лікарем, богослов – богословом, воїн має бути воїном і т.д., державець має бути державцем.

„А теперь осмотрись, куди торопишься? Куди заведе тебе твоя необузданість? Чому хватаєшся за должность не відая чи будеш у ній щасливим? Спитай себе, рожденний ти для неї? Чи харч цей на користь твоєму шлунку? Узнай себе. Не починай нічого без цього царя в житті своєму. Все то для тебе худо, що не сродно з тобою, лихий той харч хоть і царський він. Непроси дощу, проси врожаю. Буває і дощ шкодить, Щастя твоє, мир твій і Бог твій всередині тебе є. Забрать від душі своєї сродноє діяння значить лишити живності своєї. Сія смерть єсть люта. Знай, щадиш тіло своє, але вбиваєш душу”.

5. П'ята заповідь УКРАЇНЦЯ: „БУДЬ ВДЯЧНИМ”. Г.Сковорода навчає нас: „ Вдячність – ось вам початок і кінець духовного народження...невдячна воля – ключ (ворота) пекельних мук, вдячна ж воля всіх сладостей рай. Вдячність є твердь і здоров я серця, яке все приймає собі ж на благо...Будьмо ж вдячними Богу, батькам, рідним, доброчинцям...”

6. Шоста заповідь УКРАЇНЦЯ: „НІЧОГО НАДМІРУ”, „прагни мати необхідне необхідне, а не зайве”. Г.Сковорода навчає нас бути задоволеним не як тварина, а як духовна людина, як Сократ, який говорив, що живе не для того, щоб їсти і одягатись, а їсть і одягається, щоб жити. „Не за потрібним, а зайвим за море пливуть”.„Відмовишся від зайвого – збережеш необхідне”.

7. Сьома заповідь УКРАЇНЦЯ випливає з Теорії, „Нерівної рівності” Г.Сковороди: „БУДЬ ЩАСЛИВИМ”!

     „Бог подібно фонтану наповнює (щастям) різні сосуди по їх місткості. Над фонтаном надпис „Нерівна рівність”... Менший сосуд має менше, але він рівний большому, бо так само він повний. І що може бути дурнішим за рівну рівність, яку дурні в цьому світі хочуть утвердити”. 

В працях Г.Сковороди скристалізовані всі кращі риси українського народу і з народної традиції походить його духовна наука, тому справу відродження нашої Віри ми повинні починати з вивчення осмислення і переосмислення як спадщини Г.Скороводи, так і всього його життя. І Він повинен бути канонізованим в нашій Вірі як наш ПЕРШИЙ, відомий нам з нашої понищеної історії, Пророк.

Помер Г.Сковорода так само як помирали його предки, як помирають і зараз щирі українці, бо для них не було і нема почуття історії, історичного відчаю прогреса, яке привнесено нам християнством, його прагненням і чеканням кінця світу, його ідеєю первородного гріха. Наші предки не були грішними нащадками Адама і Єви, вони не були роздвоєні двоєвірьям, розтроєні минулим, сучасним, майбутнім, для них життя не мало ніякої мети окрім життя миттєвості і Віра була життям, а життя – Вірою.

  Богумил (Григорій Міняйло)

 Джерело - Інформаційний бюлетень "Косацьке Слово" №13 (січень-лютий 1995 р.) Замовник - Петро Єремчук